Як шеф-кухар Коба ділив свою квартиру з українськими біженцями

52-річний Коба Кравеішвілі працює шеф-кухарем. Він прожив в Україні 15 років, і ця країна стала для нього другою батьківщиною. Його бабуся, мамина мама, з України. Його дружина теж українка. Наприкінці лютого минулого року, коли російські збройні сили вторглися в Україну, і в країні розпочалася повномасштабна війна, Коба не довго роздумував і вирішив піти воювати. Однак, незважаючи на дві спроби, йому не вдалося поїхати в Україну.

Тоді він вирішив, що якщо фізично не може допомогти українцям у війні, то має допомогти біженцям, які приїхали до Грузії з України, – усім чим зможе.

Оголошення - поділимося квартирою

Так Коба опублікував оголошення у соцмережі - “Поділюся своєю квартирою з біженцями з України”.

Невдовзі біженці з України відреагували на оголошення Коби:

“Серце хотіло в Україну, на війну, по-різному намагався виїхати, але оскільки не виходило, я розумів, що це знак. Я кухар, а не воїн. Під час війни кожен має робити те, що може. З цієї точки зору я вважаю, що якби я пішов на війну, без жодного військового досвіду, я б, напевно, не зміг би їм допомогти. Можливо, я став би там тягарем. Може я б один раз вистрілив, а потім мене би вбили, і все. Я зрозумів, що можу зробити більше тут, ніж там. Тому я вирішив звідси допомагати українцям. Я, моя дружина, мама і собака живемо в Діді Дігомі. У нас великий будинок на п’ять кімнат, тож одну кімнату ми вільно могли виділити для біженців з України. Вони відповіли мені незабаром після публікації оголошення, і з того часу одна кімната в нашому будинку була зайнята”.

У будинку Коби й досі живе біженка з України, 52-річна Іра з Дніпропетровська. “У неї нещодавно був день народження, ми його разом святкували”, — з посмішкою розповідає Коба.

Облаштувати кімнату для українських біженців Кобі допоміг друг-українець, помічник капітана судна далекого плавання:

“У нас була вільна кімната, але вона не була облаштована. У нас було лише одне ліжко. Коли ми прийняли перших біженців, літню жінку з дочкою, ми застелили для її сина ліжко на підлозі. Мама боролася з раком, це було дуже важко. Я знову написав в соцмережі, що потрібні мінімальні меблі для кімнати. Мені відповів мій друг з Одеси, він моряк і на той час його судно стояло в Батумі. Він приїхав до Тбілісі і купив усі необхідні меблі та обладнання. Я йому дуже вдячний”.

Особливо Кобі запам'яталося, коли в його будинку жила молода мати з дитиною. Світ облетіло фото цієї матері з дитиною та десятків українських біженців, зроблене в Ірпені минулого року на початку березня:

“Я впевнений, що ви теж бачили це фото. Це страшне фото. Як мирні жителі, які втекли з Ірпеня, стоять під розбомбленим мостом і намагаються переплисти річку за допомогою дощок. На цьому фото зображені мати з дитиною, які деякий час жили в нашому будинку. Взагалі у всіх, кого ми тут прихистили, була по-своєму непроста історія, майже всі втекли з передової, але мені особливо запам’яталися ця мати з дитиною”.

Майстер-класи грузинських страв для українських біженців

За ці півтора року в квартирі Коби проживало більше десяти біженців, деякі з них повернулися в Україну.

Крім того, що Коба ділив свою власну квартиру з біженцями з України, він також подбав і про їхнє працевлаштування у Тбілісі:

“У цьому мені допомогла моя професія та нинішня робота. За фахом я кухар, маю коло знайомств у різних закладах харчування, і там, де знання мови не було важливим, наприклад, на кухні, нам вдалося працевлаштувати кількох людей. Крім того, я працюю в службі охорони, і ще декілька людей ми працевлаштували на різних об’єктах”.

Окрім допомоги з роботою та житлом, Коба разом з іншими волонтерами абсолютно безкоштовно проводить майстер-класи грузинських страв для біженців з України: 

“Ви не уявляєте, який попит і бажання, особливо на майстер-клас з хачапурі. У мене записані бажаючі вже майже на півроку. Ми проводимо майстер-класи грузинських страв також і для дітей-біженців з України. Ці діти кожну таку зустріч сприймають з такими позитивними емоціями, що важко описати. Вони з ентузіазмом включаються в процес приготування їжі, веселяться і збираються разом. Все це допомагає їм забути найважчі моменти, які вони пережили декілька місяців тому”.

Не можна навчитися приготуванню їжі і грузинських страв саме так, як Коба. Живучи в Україні, він вів рубрику про грузинські страви в одній із телепрограм. Крім того, він також був учасником відомого міжнародного телешоу:

“Я прожив в Києві 15 років. Я був шеф-кухарем в одному з ресторанів, брав участь у популярному та рейтинговому шоу “Майстер Шеф”, після чого почав співпрацювати з телеканалами. Я вів на радіо передачу про грузинську кухню. Я був одним із співведучих ранкової програми на телебаченні, де вів рубрику про грузинську кухню. Можна сказати, що я був одним із найвпізнаваніших телевізійників в Україні, і навіть зараз мене впізнають навіть ті, хто приїжджає сюди, і з радістю відвідують мої майстер-класи”.

Незважаючи на те, що минуло майже півтора року з початку війни в Україні, незважаючи на те, що сьогодні до Грузії з України приїжджає не так багато біженців, як у перші місяці війни, Коба каже, що сьогодні допомоги потребують біженці, які залишилися тут:

“Деяким із них фізично нікуди подітися. Повільно завершуються і державні програми для українських біженців. Тому зараз дуже важливе залучення наших людей. Зрозуміло, що зараз, через півтора року, емоції спадають, ніби вже немає таких гострих переживань, як у перші місяці війни, але ми повинні пам’ятати, що пережили ці люди, від чого вони врятувалися, особливо діти, і через що проходить їхня країна навіть сьогодні. Я досі живу з цією думкою, так живуть моя дружина і моя мама, які рік тому з ентузіазмом сприйняли мою ідею прийняти українських біженців у наш дім і розділити їх біль разом, стояти разом, допомагати, чим можемо. Це наша боротьба. Це правда здалеку, але все ж”...