Уроки української Дато Махатадзе

Якщо запитати Дато, який момент відносин з українськими переселенцями запам’ятався йому найбільше, він відповість: “Це був барт, ще було дуже холодно.  На один із гуманітарних пунктів я привіз електрорадіатор. Сидять мати з дитиною. Дитина грається. Жінка дивиться вдалину, начебто в нікуди. Ніби нічого не бачить. З тих пір прозорий погляд цієї жінки часто нагадує про себе. Тоді я, мабуть, ще не розумів, наскільки великий біль цих людей”.

Наприкінці лютого минулого року, коли Росія вторглася в Україну, Дато Махатадзе, як і багато інших звичайних громадян, спонтанно включився в процес допомоги українському народу.

Як Дато полюбив Україну

Дато 41 рік. Він працює страховим брокером у сфері страхування вже 13 років. Він каже, що буває багато днів, коли через напружений робочий графік не може навіть підняти голову, але дякує своїй роботі за те, що багато років тому у восьмигодинній перерві між рейсами опинився в Києві і зовсім іншими очима побачив цю країну:

“Я вважав за краще поїхати в місто, а не сидіти і чекати в аеропорту. Ці місця справили на мене дивне враження. З одного боку широкі та красиві вулиці, з іншого боку – вузькі, бруковані вулички. На той час новини Майдану були в Україні актуальною темою. Незабутнє враження залишило, наприклад, коли я бачив у салонах автомобілів прикріплені поруч прапори України та Європейського Союзу. У Києві було повно таких машин. Після того я декілька разів приїжджав в Україну як турист, і відчував цю країну все ближче”.

Коли розпочалася війна, Дато відчув ще більшу близькість з Україною і вважав за потрібне підтримувати цю країну, як міг:

Шукати тоді не було потреби, соцмережі рясніли оголошеннями, спеціально створеними групами, де поширювалася інформація про збір гуманітарної допомоги для відправки в Україну. Були поширені адреси, куди громадяни могли доставити продукти харчування, одяг і товари першої необхідності, які потім відправляли в Україну.

Перше, що він зробив, це купив речі для відправки в Україну – одяг, речі першої необхідності і привіз їх до одного з центрів гуманітарної допомоги, відкритих у Тбілісі.

Особливе відношення Дато до українців не вислизнуло від уваги навіть його молодшої дитини. Дато сміється і каже:

„Під час розмови моя дитина завжди наводила українців як приклад, щоб щось засвідчувати.  Скажімо, розповідає мені, що у дворовому магазині продають дуже хорошу іграшку, і додає, що про це розповіли українці.  Або що добре їсти овочі, бо про це також сказали українці. У 3 роки вже було розуміння важливості цих людей.”

Квартира, яку Дато віддав біженцям з України

Потроху до Грузії почали прибувати біженці з України. Для них також була запущена державна програма допомоги, українців тимчасово розселяли по різних готелях, однак через декілька місяців, після того, як фінансування, передбачене державною програмою, закінчилося і перед біженцями постала загроза залишитися під відкритим небом, тоді Дато довелося долучитися до цієї справи з іншого боку:

“Знову прочитав у соцмережі оголошення про те, що державна програма для українських біженців наближалася до кінця, і їх потрібно було розселяти в інших місцях. Шукали волонтерів з автомобілями, які б допомогли біженцям перевезти їхній багаж і розселитися в інших готелях. Я відразу написав, що можу допомогти, і поїхав до місця призначення. Не знаю чому, але я не думав, що побачу там стільки біженців. Вони були розгублені, стояли зі своїм багажем, просто сподіваючись на нашу допомогу. Після того, як ми розселили декілька сімей у готелях, орендованих за кошти, зібрані на пожертви звичайних громадян і бізнесу, виявилося, що є сім’ї, які вже не вдавалося розмістити”.

Дато одразу ж вирішив віддати свою квартиру, яка була тимчасово закрита, родині біженців з України. Родина була з Маріуполя:

“Була молода пара з двома маленькими дітьми. Спочатку я думав, що це їхні діти, але виявилося, що це молодші брат та сестра дівчинки. Маму хлопчика, яка була журналістом за фахом, ніде не могли знайти. Лише знали, що вона висвітлювала події, які відбувалися на той момент в Маріуполі, але зв'язатися з нею не змогли. Зрештою жінку не знайшли ні живою, ні мертвою”.

Після них у будинку Дато оселилися українські біженці – сім’я з п’яти осіб. Деілька місяців вони провели в будинку Дато:

“Вони були в досить складній ситуації. Діти були в аутичному спектрі і потребували спеціальної терапії. Батько дітей міг проводити лекції онлайн, однак мати мала бути з дітьми і тому не могла бути працевлаштована. Тому їм не вистачало доходів, щоб самостійно платити за оренду квартири. Очевидно, я не міг і не хотів відмовити їм у допомозі, і я знову віддав їм свою квартиру”.

Дато особливо важко пригадує один випадок, коли родині біженців із Запоріжжя довелося знову повернутися в Україну лише через те, що вони не могли платити підвищену орендну плату. Про це Дато дізнався вже після повернення родини до Запоріжжя:

“Восени, після оголошення мобілізації в Росії, до Грузії приїхала хвиля росіян, вартість оренди квартир зросла вдвічі і втричі. Одній із сімей, яким ми допомогли знайти квартиру з доступною орендною платою, і вони самі платили за неї, виявилося, що невздовзі вони повинні були залишити квартиру, майже через два місяці. Власник будинку сказав, що сім'я з Росії пропонує подвійну суму і вимагає або платити підвищену орендну плату, або покинути квартиру. Це були мати і дитина. Найважча травма у дитини, 11-річний хлопчик, по суті, не розмовляв. На жаль, я дізнався про це лише після того, як сам зв’язався з ними, щоб дізнатися, як йшли справи, і виявилося, що вони повернулися в Україну. Я не можу забути цю історію”.

Проте за цим розчаруванням у Дато є й інша новина, за яку він вдячний і сьогодні – щоб розмістити сім’ї біженців з України, волонтери поширили в соцмережах анкету – для тих, хто мав вільну квартиру і хотів тимчасово виділити її сім’ям біженців з України, щоб вони зв’язалися з ними:

“З нами одразу ж зв’язалося англійське подружжя, яке мало будинок у Тбілісі та виділило його сім’ї біженців із Херсона, з якою після прибуття до Тбілісі стався досить трагічний випадок, і вони потребували нашої підтримки. Сім'я живе там і досі. Місяць тому запросили до себе в гості англійську пару, вечір видався дуже гарним. Якщо в цій ситуації можна бути щасливим, то сім’я щаслива мати дах”.

Чому Дато вирішив вивчати українську мову?

Через півтора року після початку війни для Дато та його друзів, які займаються волонтерством, нічого не сповільнюється. Навіть сьогодні Дато щоденно контактує з українськими біженцями:

“Є декілька сімей, з якими я щодня контактую. Крім того, біля моєї роботи є хостел, де живуть українці, і я через день відвідаю їх, щоб дізнатися, чи їм щось потрібно. Здебільшого у них фінансові проблеми. Багато людей зуміли більш-менш адаптуватися до ситуації, пішли на різні курси, наприклад, вивчали косметологію, інші ремесла, тому що розуміють, що вони не можуть повернутися назад і потрібно адаптуватися до ситуації і тут. Однак не кожен може це зробити. Дуже важко в психоемоційному стані, в тій ситуації, в якій вони знаходяться і спостерігають за тим, що відбувається в їхній країні, знайти в собі сили і повернути своє життя в норму”.

За ці півтора року Дато вивчив і українську. Це також була своєрідна акція допомоги українцям, до якої він із задоволенням долучився. Вчитель української мови Дато родом з Харкова. На жаль, йому, як і сотням тисяч інших українців, довелося покинути рідний дім і виїхати за кордон. Але, незважаючи на це, він все одно продовжує працювати з учнями, а серед них і Дато:

“Коли розпочалася війна, мій друг, який роками жив в Україні, започаткував цікаву ініціативу – була створена група підтримки українських вчителів, щоб проводити онлайн-заняття для тих, хто хоче вивчати українську мову. Головною метою цієї ініціативи було підтримати їх як морально, так і фінансово. Я один із студентів цієї групи. Мені подобається, що я розумію українську, мені подобається, що я вже розмовляю, читаю на якомусь рівні. Коли нашому вчителю довелося залишити Україну, у нього було почуття провини, що він покинув свою країну і не міг їй допомогти. Однак насправді ця людина дійсно виконує дуже важливу для своєї країни справу. Має велику кількість учнів, серед них також і абітурієнти, яких, можна сказати, навчають майже безкоштовно. Зараз екзаменаційний період, і минулого, і цього року його учні мають дуже хороші результати. Це те, що я пояснюю своєму вчителю, що він зробив дуже хорошу роботу для майбутнього України, і він служить своїй країні як звичайний солдат. Свої вміння та знання він вкладає у виховання майбутніх поколінь. Хтось може тримати автомат, хтось керувати дроном, хтось може навчати українській мові та наставляти наступне покоління на правильний шлях”.

Війна не закінчилася. Дато вважає, що, стоячи на боці українського народу, Грузія виграє цю війну разом з Україною:

“Адже ми всі знаємо, що цей монстр є нашим ворогом і щодня буде нападати на нас своїми щупальцями. Ми всі знаємо, з ким і з чим маємо справу. Тому я вважаю нашим обов’язком максимально сприяти силі українського народу, щоб довести цю війну до логічного кінця, до перемоги України”.

Підготовлено Dopomoga Ukraini