Боротьба Тамар та її друзів за українців

Все почалося на перехресті вулиць Бараташвілі та Руставелі - в Батумі, в невеликому ресторані сімейного типу "Аджика", де і сьогодні висять два прапори - прапори Грузії та України.

42-річна Тамар Мілорава є бренд-шефом ресторану. Вона має чотирьох дітей, роками займається ресторанним бізнесом. Два роки тому вона переїхала з Руставі до Батумі і разом зі своїм українським партнером відкрила у Батумі невеликий ресторан.

Протягом багатьох років Тамар консультувала мережу грузинських ресторанів "Пурі Чвені" в Україні. В Україні вона має багато друзів – і грузинів, і українців.

Тамар каже, що вона на роботі цілодобово, бо її робота цього вимагає. Особливо після того, як Україна стала частиною її справи. 

Як скасували поїздку до Італії

Це був вечір 23 лютого 2022 року, коли Тамар та її український бізнес-партнер Каріна Мандзі планували весняну поїздку до Італії:

"Ми сиділи допізна, вибирали квитки, вибрали датою вильоту 1 квітня і вирішили купити квитки на наступний день", – згадує Тамар.

Наступного дня Каріна рано-вранці прийшла в ресторан:

"Вона прийшла зовсім виснажена. В Україні почалася війна, сказала вона мені з порожнім обличчям. Спочатку я подумала, що вона жартує. Я сказала, якщо ти не хочеш їхати до Італії, придумай іншу причину. Коли я зайшла у соціальні мережі та побачила, що тут повно новин про війну, я почала дзвонити своїм друзям в Україні"...

Увечері 24 лютого Тамар і Каріна опублікували пост на Фейсбук-сторінці ресторану, де написали, що починають збирати допомогу для українців. На першому етапі збір медикаментів: 

"За два дні ресторан перетворився на пункт збору медикаментів. Окрім батумців, нам відгукнулося багато українців, які живуть у Батумі. Кожен хотів долучитися до цієї справи. Незабаром ми зрозуміли, що приміщення нашого маленького ресторану не вміщує стільки вантажу, і друзі виділили нам додаткове місце".

Ліки супроводжувалися продуктами, товарами першої необхідності, а також було зібрано кілька десятків тонн вантажу, який було відправлено до місця призначення за сприяння Посольства України:

"Вантаж прибував в Україну, а потім за допомогою довірених знайомих був розподілений за призначенням. Щось йшло до бійців, щось – до мирного населення. Ми ніколи не відправляли вантаж просто кудись у повітря, ми точно знали, куди, що і як було спрямовано".

Коли в Батумі з'явилися перші сім'ї біженців з України

У квітні в Батумі з'явилася перша хвиля біженців. Це були люди, які дивом уникли смерті в зрівнянних із землею Маріуполі та Бучі, а тепер шукали притулку в Грузії, а в даному випадку в Батумі.

Як розповідає Тамар, більшість біженців приїхали до Грузії лише з однією маленькою сумкою. Змінився і порядок денний Тамар та її друзів. Тепер, окрім відправки гуманітарного вантажу в Україну, вони мали брати участь у розселенні та працевлаштуванні біженців.

Посольство України в Грузії оприлюднило на своїй сторінці контактні телефони Тамар та Каріни, щоб біженці, які прибули до Батумі, могли звернутися до них за допомогою:

"Місцеві поводили себе дуже добре. Частині біженців жителі Батумі віддали власні квартири безкоштовно. Вони дзвонили і прямо казали, що можуть безкоштовно надати кімнату на трьох осіб на два місяці і т.д. Наші телефони не переставали дзвонити. До нас зверталися як самі біженці, так і місцеві жителі, які хотіли їм допомогти.

Серед десятків біженців, яким допомогли батумці, Тамар згадує кілька історій, точніше, кадри і моменти. Серед них була дівчина-біженка з Маріуполя з двомісячною дитиною, яка прийшла до Тамар просити дитяче харчування:

"У мене було кілька упаковок з продуктами, які були призначені для дитини такого віку. Я їй віддала і ще одну коробку дала, для дитини трохи старшого віку, сказала, що і це тобі стане в нагоді через два місяці, але вона ніяк не взяла. Я не можу взяти, може хтось прийде, кому зараз потрібна ця їжа для дитини". 

Каже, що ніколи не забуде літню жінку, яка приїхала з України на відпочинок до Батумі, але після початку війни не змогла повернутися.

"Вона приходила кожен день, плакала і просила, чи не можна якось допомогти їй повернутися в Україну. Кожен день я пояснювала, що туди повертатися небезпечно, але вона не хотіла нічого чути. Так йшло два місяці. На третій місяць їй це вдалося, і вона повернулась. Вона і сьогодні там, нікуди не поїхала. Я часто пишу їй, тому що для мене ця людина дуже важлива своєю наполегливістю і любов'ю до Батьківщини.

Протягом кількох місяців ряд ресторанів Батумі, зокрема "Аджика", щодня пригощали біженців безкоштовною їжею:

"Ми розподілили біженців. Наприклад, протягом трьох місяців до нас щодня приходило по 30 людей. Паралельно для деяких з них ми шукали роботу, тому що вони дуже хвилювалися, не хотіли і не могли пристосуватися жити за рахунок інших".

Так біженка з Харкова Катерина почала працювати кухарем в "Аджиці". Викладач Харківського економічного університету незабаром навчилася говорити по-грузинськи на розмовному рівні і, крім кулінарії, вона взялась також й за іншу роботу, щоб утримувати дітей. Чоловік Катерини воює:

"Її молодшого сина звати Михайло, ми його називаємо Мішико. Він ходить до грузинського садочку і вже вільно говорить грузинською. Старшого хлопчика Влада ми назвали Ладо. Катерину – Ека. Сьогодні Ека вже живе на свій дохід. Прибирає дома, також готує їжу на замовлення. Вона керує фондом допомоги українцям, які тут проживають".

Два прапори на перехресті двох вулиць

Минуло півтора року від початку війни в Україні. У Батумі, як і в інших великих містах Грузії, припинився потік нових біженців з України.

Проте в Батумі все ще живуть біженці, яким на даному етапі більше нікуди йти і яких мешканцям Батумі все ще потрібно підтримувати.

Саме тому й зараз для них функціонують різноманітні гуртки, де діти вчаться малювати, ліпити. Працює вкрай необхідний реабілітаційний центр для людей, які тікали від війни та смерті. У Батумі є ще один центр, де українці вивчають грузинську мову. У цьому ж центрі вивчають українську мову й українці, які до війни розмовляли лише російською.  

Незважаючи на труднощі, 24 серпня минулого року на території Батумського бульвару відбувся захід до Дня Незалежності України, організований Тамар Мілоравою та її друзями.

Ще одна справа, про яку Тамар Мілорава розповідає з особливим захопленням, – це благодійний аукціон, проведений за допомогою друзів до річниці війни:

"Нам передали лоти наші рідні, друзі. Ми зібрали значну суму, а потім розділили її на три частини – для грузинських бійців, українських бійців і білорусів".

Тамар добре знає, чому вона виконує роботу, яка вимагає від неї великих фізичних і емоційних ресурсів. Тамар, яка має чотирьох дітей, добре знає, яку Грузію вона хоче для своїх дітей: 

"Росія не зробила для нас нічого доброго, крім смерті, знищення і поневолення. Цей монстр повинен бути знищений раз і назавжди. Ми не можемо зробити це самостійно. Так, я також допомагаю своїм друзям, тому що від їх перемоги залежить перемога і сила нашої країни"...

І додає – "У нас на перехресті Руставелі та Бараташвілі й досі майорять і майорітимуть до перемоги два прапори"…