Дитина малює війну: що має насторожити батьків?

Підготовлено за інформацією osvitoria.media

Діти передають те, що бачать. Якщо навколо війна, на їхніх малюнках, на жаль, буде біль, горе, руйнація. Як у малюнках побачити сигнали SOS і вчасно допомогти? Пояснює дитяча психологиня.

Порада №1

Якщо сюжет малюнків дивує, не робіть уголос жодних припущень. Краще дізнайтеся, про що дитина хоче сказати. Адже діти зображують і те, що налякало раніше, щоб подолати травматичні моменти.

Порада №2

Якщо дитина малює з натиском, так, що олівець прориває папір, імовірніше за все, це злість. Також юний автор може перекреслювати когось, заштриховувати, штрикати олівцем, малювати кров. Якщо злість націлена на ворога (солдата рф, путіна,), це цілком природно. Звісно, це реакція психіки на дуже важкі обставини, але саме малювання — це процес самозцілення. Просто поговоріть, чи відчуває дитина, окрім злості, безпорадність, розгубленість, страх, які можуть ховатися під агресією. Якщо так, потрібна батьківська підтримка, а можливо й допомога психолога.

Порада №3

Не варто відкладати звернення до психолога, якщо дитина неодноразово малює агресію як деталізовані зображення (відірвані руки-ноги, кров, як у фільмі жахів). Переконайтеся, що до неї не надходить такий контент через доросле кіно, TikTok, соцмережі.

Порада №4

Якщо раптом дитина почала малювати замість сюжетів спіралі, хвилі, кола, дороги, це не дивацтва. Так роблять люди, які потрапили в незвичні дискомфортні обставини, але шукають вихід із ситуації. Це позитивний процес. Дитина ніби перезавантажує своє сприйняття реальності. І на це потрібен час.

Порада №5

Насторожити має, якщо навколишня реальність сумна (наблизилися бої, окупація, щось сталося в родині), а дитина малює, умовно кажучи, веселки та котиків. Це може свідчити про психологічне виснаження, про те, що психіці бракує ресурсів, щоб реагувати на події. Якщо обриси зображень ледь промальовані, є ризик, що син чи донька боїться поділитися негативними почуттями, які заполонили душу, бо дорослі здаються крихкими, слабкими або ненадійними.

Порада №6

Яскраві різнокольорові малюнки, на яких, приміром, родина, тато, який воює, загалом є якісь натяки на воєнний час — це не уникнення реальності, а позитивна реакція оптимістично налаштованої, психологічно сильної дитини. Навіть якщо приємні фарби не відповідають сумному сюжету (пожежа, лікарня, бомбосховище), це нормально.

Порада №7

Якщо маленький автор не раз і не два малює себе та когось із членів родини однаковими кольорами, то так він виявляє свою прихильність і тривогу за цю людину. Буквально готовий затулити її собою від небезпеки.

Порада №8

Ознакою психотравми може бути те, що дитина раптово почала зображувати все одним кольором. Однак у підлітковому віці частіше йдеться про нові способи самовираження.

Порада №9 

Якщо фігура батька старанно промальована, має додаткові деталі порівняно з іншими зображеннями, на неї було витрачено чимало часу, бачимо прив’язаність та значущість у житті. Дистанцією діти передають факт: тато поїхав, я сумую за ним. 

Якщо ж постать промальована ніби поспіхом, маленька і далеко, дитині може гостро бракувати батьківської уваги. Щоб не втратити контакт між близькими, мама може разом із сином чи донькою написати листа, намалювати чи сфотографувати все нове, чого тато не знає. Спробуйте так залучати в повсякденне життя хоча б уявно тата, теплі спогади про нього. 

Порада №10

Якщо раптом саме зараз юний художник починає зображувати себе маленьким, але не в кутку аркуша, а десь посередині, у колі родини, це не про низьку самооцінку. Це бажання стати безпорадним малюком, щоб батьки турбувалися, підкреслена потреба в захисті. Такий собі віковий регрес — природна реакція на стрес. Хочеться втекти в часи, коли маля навіть не усвідомлювало, що буває війна. Звичайна підтримка, часті обійми, лагідність дорослих можуть виправити ситуацію. Але якщо таке самозменшення триває місяцями, до справи має долучитися психолог.