Лана Гвінджилія – Що можна зробити, коли війну в Україні виграно

Для Лани Гвінджилія війна в Україні почалася не 24 лютого 2022 року. Не тільки після 24 лютого 2022 року вона вирішила, що українці потребують допомоги та підтримки. Відносини між Ланою та Україною почалися набагато раніше, 10 років тому, у 2013 році, і з тих пір нічого не змінилося, якщо не враховувати, що в минулому році, незважаючи на напружений робочий графік, Україна, різноманітні види допомоги та кампанії для українців, заплановані в гуманітарних цілях, стали частиною життя Лани. 

Лана Гвінджилія є директором з розвитку президентської бібліотеки та членом управи регіональної адміністрації антиокупаційного руху "Сила в єдинстві". Проте все це не завадило їй спланувати ряд надзвичайно важливих кампаній для допомоги українцям, а головне — залучити до цього процесу багатьох інших людей. 

На валізу наклеєно аркуш, розфарбований у кольори українського прапора

На те, що Росія почне війну в Україні, очікували ще з осені 2021 року. Про небезпеку, що насувається, багато говорили учасники антиокупаційного руху. Усім було зрозуміло, що якщо в Україні почнеться війна, то учасники антиокупаційного руху, більшість з яких мали досвід роботи у військових чи силових структурах, поїдуть в Україну. 

Коли почалася війна, Лана перебувала в Женеві у справах:

“19 лютого я прилетіла до Женеви. У спільному чаті ми обговорювали, почнеться війна чи ні. Годинний брифінг Пентагону 23 лютого вже вказував на багато чого. 24-го я прокинулась рано вранці, о пів на шосту. Перше, що я зробила, увімкнула CNN - стоїть журналіст, на задньому фоні йде дим, звучить сигнал тривоги. Я написала хлопцям в чаті, мов прокидайтеся, почалася війна. Коли я спустилася снідати, то сказала своєму французькому колезі, що в Україні почалася війна, а він спокійно відповів, що не дивиться телевізор і нічого не знає. Тоді, здавалося, цю війну в Європі не сприймали серйозно”.

Того дня Лана поверталася до Тбілісі. Вона хотіла хоч якось висловити свою солідарність із Україною, хай це й було б виражено у невеликій формі:

"Я не змогла придумати нічого іншого: я взяла у працівниці готелю синій і жовтий маркери, взяла аркуш, розфарбувала його в кольори українського прапора і прикріпила до валізи. Так я поїхала до Грузії”.

"Поділись світлом" - генератори, надіслані від імені народу

"Поділись світлом" – кампанія з таким посилом, яка мала на меті збір грошей, необхідних для купівлі генераторів для українців, стартувала в соцмережі 27 листопада 2022 року. Лана Гвінджилія була одним із авторів цієї ідеї та одним із головних організаторів кампанії. 

Росія почала масовані ракетні удари по українських енергетичних об’єктах з 10 жовтня 2022 року з настанням холодів. Через значне пошкодження енергосистеми в Україні було встановлено графік подачі електроенергії, однак після кожної атаки підтримувати графік ставало неможливим доти, доки несправна система не стабілізувалася, і розпочалися т.зв. аварійні вимкнення. На кінець листопада в Україні без світла залишалося понад 6 мільйонів будинків. 

Замерзлі українці, які залишилися без електроенергії, потребували світла і тепла. Так народилася ідея збору грошей на генератори, була спланована кампанія в соцмережах, і приблизно за два тижні були зібрані гроші на купівлю 328 генераторів: 

“У 2008 році, коли почалася війна, я зрозуміла, що в критичній ситуації зберігаю спокій, втрачаю всі зайві емоції і можу керувати процесом. На другий день початку війни в Україні, 25 лютого, стало зрозуміло, що багато чого потрібно буде зробити, тому я відразу почала координувати роботу, ми встановили дуже хороші відносини з Посольством України в Грузії. Восени 2022 року з наближенням зими Росія здійснила атаку на критично важливу інфраструктуру України. Мені подзвонив мій друг Георгій Руруа і сказав, що він купив 29 генераторів, і давай зберемо ще генераторів і відправимо в Україну. Того ж дня ми зібрали декілька людей і написали план. Я відразу сказала, що цілком реально зібрати гроші на 100 генераторів, але реальність виявилася набагато кращою”.

Лана каже, що кампанія, розпочата невеликою групою, виявилася заразливою:

“Цей процес начебто став в тренді, збирати гроші стало простіше. Наше покоління також має емоційний зв’язок із генераторами. Всі ми пережили 90-ті і всі пам'ятаємо відсутність світла і чарівність генератора. Було зібрано півмільйона ларі. Ми відправили в Україну 328 генераторів, з них 45 було подаровано. Посольство України допомогло нам підготувати необхідні документи. У мене є така звичка, що якщо я щось кажу, то обов’язково це зроблю. Запізнюватися через те, що я не змогла щось зробити - для мене не може бути й мови. Я сказала, що генератори повинні прибути в Україну до Різдва, і це сталося. Генератори були відправлені з Грузії 12 грудня і прибули в Україну 24 грудня на Різдво”.

Генератори були розміщені на різних критично важливих об'єктах: 

“Ми звернулися до громадських організацій, які працюють в Україні, за порадою, куди краще відправити генератори. Через них було створено дві схеми – за однією схемою розмістили генератори по Київській області, школам і дитсадкам, а також у т.зв. “центрах сталого розвитку”, куди під час відсутності електроенергії населення ходило заряджати телефони, грілося, готувало їжу, де отримували першу медичну допомогу. Деілька генераторів розмістили в шпиталі. Два генератори у військовому шпиталі. За другою схемою генератори надіслали до Харківської школи, фельдшерських пунктів Вінницької області, логістичних центрів”. 

Швидкі з Грузії - ще одна кампанія для українців

На відміну від ідеї генераторів, яка народилася спонтанно, збір грошей на закупівлю машин швидкої допомоги для українців розпочався після того, як отримали інформацію від Посольства України в Грузії, що в Україні був дефіцит т.зв. польових машин швидкої допомоги.

Лана поділилася проханням посольства з командою, яка запланувала та реалізовувала кампанію зі збору генераторів.

Приблизно за чотири тижні після планування кампанії було зібрано близько 100 000 ларі для придбання двох машин швидкої допомоги:

“Ми вирішили залучити до цього проекту лікарів, попросили знайомих лікарів зняти відео, і за місяць зібрали гроші на дві машини. Ці машини швидкої допомоги розраховані на те, щоб їздити на поле бою, вони позашляховики, що всередині може бути некомфортним, однак все обладнання має бути мобільним, тому що якщо машина пошкоджена, то має бути можливість пересувати це обладнання. Ми вже перерахували суму разом із посольством 13 березня. Машини такого типу в основному виготовляються в Польщі, і, наскільки мені відомо, вже замовлено дві машини”. 

Нова ідея – популяризація української культури 

Війна триває. Незважаючи на те, що через рік, на перший погляд, ніби вщухли емоції, ні Лана, ні її соратники, для яких перемога України – це перемога всього цивілізованого світу, включно з, звісно, ​​Грузією, не збираються відступати або робити перерву. 

“Війну потрібно виграти”, — каже мені Лана і розповідає мені про ще одну нову ідею:

“Мій друг, Леван Бутхуз, який сам бере участь у багатьох ініціативах на підтримку України, запропонував мені створити організацію, за допомогою якої б розпочалася популяризація української культури в Грузії. Ми не маємо на увазі лише те, що, наприклад, ми познайомимося з українськими митцями, артистами, письменниками, художниками, але основною місією цієї організації буде ціннісно-культурна експансія, щоб замінити багаторічну російську складову українським змістом. Ми знаємо, що це дуже амбітна ідея, але водночас вона буде дуже важливою у довгостроковій перспективі. Багато потужних країн мають проекти культурної експансії – Америка, Польща, Чехія тощо. Просто в даному випадку, оскільки уряд України зараз не має можливості цим зайнятися, ми намагатимемося своїми ресурсами зібрати гроші, і в цьому випадку нашим основним напрямком буде не допомога комусь конкретному, а формування громадської думки”, — каже Лана Гвінджилія.

Все почалося з Майдану

Бути поруч з українцями, бажання допомагати на волонтерських засадах – це все для Лани триває не лише один рік, все почалося з Майдану – 23 листопада 2013 року, з акції протесту в центрі Києва на підтримку європейського вибору України. Тоді мітингувальники вимагали від уряду підписати угоду про асоціацію з Євросоюзом, як уряд обіцяв народу. 

У 2013-2014 роках, паралельно з подіями в центрі Києва, Лана Гвінджилія з Грузії, Тбілісі намагалася висловити солідарність із боротьбою українського народу та його прагненням до євроінтеграції та організовувала акції солідарності на проспекті Руставелі:

“У 2013 році, коли почався Майдан, я вже вважалася активною громадянкою. Вже в грудні в Тбілісі відбулося декілька акцій солідарності з Україною. Своїми акціями ми максимально намагалися висловити солідарність з українським народом. Ці акції були прикладом того, що можна донести свій посил до широкої аудиторії без будь-яких ресурсів, інвестицій та залучення багатьох людей. Коли поширилася новина про те, що на Майдані є перша жертва, о 12-й годині ночі було заплановано спонтанну акцію. Пам’ятаю, було дуже холодно, нас було небагато, до 100 людей, декілька людей, в тому числі українці, співали гімн України. Ми все це зняли, зробили опис усього у три речення, і цю маленьку, але дуже важливу акцію солідарності показали на CNN, а потім записали зі мною інтерв’ю, і інформація про цю акцію досягла досить великої аудиторії”.

У 2014 році, коли почалася війна на сході України, Лана з друзями намагалася надати різного роду допомогу грузинським добровольцям, які пішли воювати в Україну.

Підготовлено Dopomoga Ukraini